Чому шкідливі часті заборони? Окрики, всілякі «не можна» викликають гальмівний стан у дитини. Вікові ж властивості нервової системи її такі, що не можуть забезпечити тривалу нерухомість. Це призводить до перенапруження і виснаження нервової системи малюка: він збуджується, кричить, плаче, тупотить ногами, падає на підлогу тощо.

Інші тонкощі

Забороняючи щось дитині, ви говорите «не роби», «не чіпай», «не тягни», тобто різні слова з негативною часткою «не». Однак в силу особливостей сприйняття дитиною дорослої мови – адже малюк тільки навчився її розуміти – він не завжди вловлює цю коротку частку «не» і часто чує «роби», «чіпай», «тягни» тощо. Ви вчините неправильно, якщо будете все дозволяти дитині, або, навпаки, усе забороняти. Дитина обов’язково повинна знати чітку межу між «можна» і «не можна».

Але заборон у віці 1-3 років має бути небагато. Доцільно організувати місце проживання дитини таким чином, щоб в навколишньому середовищі було якомога більше дозволеного, ніж забороненого.

А що таке «зрив настанови»? Уявімо собі таку ситуацію: дівчинка зосереджено грається з лялькою, загортає її в ковдру.

А мамі ніколи, вона поспішає і вимагає від доньки, щоб та негайно стала одягатися. Ось це різке порушення зосередженої діяльності дитини і є «зрив настанови». Дитина повністю захоплена грою. Раптом гра різко ламається негайною вимогою матері. У цьому випадку зрозумілі протест і опір дитини, її плач – адже все це через неможливість перемкнутися на іншу дію. Якщо такі неправильні прийоми зі «зривом настанови» застосовуються часто, то у дитини закріплюється негативне ставлення до пропозицій і вимогам дорослих.

Пропонувати змінювати дитині її діяльність з одного заняття на інше, не порушуючи настанови, треба вміло – спочатку словами, якщо дитина добре розуміє мову, потім зображенням того, чим вона буде буде займатися. Такий спосіб перемикання привертає увагу малюка і збуджує його інтерес до нового заняття.

Не можна різко і часто змінювати режим дня дитини.

Зазвичай умови її життя порівняно постійні (оточення, домашня обстановка). Основні складові режиму дня: сон, неспання і годування, чергуються майже завжди в однаковій послідовності. При цьому у дитини закріплюються певні стійкі звички, які мають велике значення для її життєдіяльності. Якщо послідовність подій дня раптом порушується (прихід гостей, зміна часу годування або сну, від’їзд на дачу), то, як правило, змінюється і поведінка дитини: з’являються впертість, плач, примхи, зниження апетиту, розлади сну.

Щоб уникнути цих явищ, радимо не допускати частих і значних змін в умовах життя дитини.

У випадках необхідності зміни обстановки (переїзд, вступ до дитячого садочка, школи тощо) намагайтеся не різко змінювати сформовані звички дитини. Не можна вносити в її життя відразу багато нового. Безумовно, його можна і потрібно урізноманітнити, але поступово, в межах, допустимих віковою витривалістю дитячої нервової системи. В кожному окремому випадку ви можете отримати консультацію в кабінеті дитячої поліклініки.

Категорично забороняється залякувати дитину, обманювати її, застосовувати фізичні покарання. Іноді можна чути, як мати, кваплячи малюка, говорить «їж швидше, а то татові віддам». Такі необдумані слова можуть сформувати в характері дитини жадібність. Не можна також часто засуджувати її: «який ти нетямущий», «до чого ж ти впертий», «нічого не вмієш».

Дитина погано поводиться.

Багато батьків губляться і не знають, як поводитися з малюком, якщо він вередує.

Найпоширеніший прийом, яким, ймовірно, користується більшість – це метод відволікання. Чим менша дитина, тим легше відвернути її увагу від причин, що викликали плач, капризи. Це допомагає заспокоїти малюка, але не виховує правильної поведінки. Тому у дорослішому віці метод відволікання краще замінити переконуванням, роз’ясненням або прямим навчанням.

Що робити, якщо дитина плаче: жаліти, карати або не звертати уваги на її плач?

У цьому випадку вибір методу виховання залежатиме від причини появи сліз, встановлення провини дитини та інших обставин.

За що і як потрібно карати дитину?

Тут не може бути однозначної відповіді. У вирішенні цього питання в кожному конкретному випадку батьки повинні допомогти, підказати відповідь, показати їх любов до свого малюка, бажання виховати у нього найкращі якості характеру, уберегти його від помилок у майбутньому.

Якщо дорослі приділяють досить багато уваги і ласки дитині, то цілком достатнім може бути «суворий погляд при звичайній ласці», за висловом В. Бєлінського. Засудженням поганої поведінки дитини може стати відмова розмовляти або грати з нею. Важливо, щоб прийоми покарання співвідносилися з характером поганого вчинку дитини. Наприклад, малюк зламав іграшку або порвав книжку – в цьому випадку треба сказати, як погано він вчинив і заборонити йому користуватися цією іграшкою або книжкою.

Краще відразу правильно виховувати дитину, формуючи у неї якомога більше позитивних форм поведінки, ніж потім перевиховувати, ламати стереотипи, що склалися.