Постарайтеся переконати її, що правила потрібні не для того, щоб зробити її життя менш радісним, а для того, щоб вона була у безпеці. Від того, наскільки справедливими і зрозумілими будуть правила для дитини, буде залежати й те, як вона буде сприймати й дотримуватися їх.

Не залякуйте дитину. Якщо ви не хочете, щоб дитина лазила по деревах, не варто говорити їй: «Ти впадеш і пошкодиш собі шию». Краще скажіть: «Ти можеш впасти, і тобі буде боляче». Якщо ви перебільшуєте можливу небезпеку, це може привести до одного з двох наслідків (або до обох відразу):

1. Дитина перестане вам довіряти. Вона не повірить вам, тому що розуміє: те, що ви говорите, малоймовірно.

2. Дитина повірить вам, але виросте з упевненістю в тому, що світ – це страшне місце, повне небезпек.

Якщо дитина не дотримується встановлених правил, ви повинні дати їй зрозуміти, що її небезпечна поведінка має наслідки. Якщо малюк вибігає на проїжджу частину, ви повинні негайно повернути його в безпечне місце, ще раз повторити йому правило, пояснивши причину зауваження (наприклад, сказати, що водії можуть не побачити людину), і попередити, що так робити не можна.

Таке попередження слід зробити лише один раз. Якщо дитина все одно поводиться необачно, вам необхідно встановити для неї суворі наслідки. Вони повинні бути пов’язані з потребою забезпечити дитині безпеку. Наприклад, якщо вона знову вибігає на проїжджу частину, варто відвести її додому. Поясніть дитині зв’язок між її поведінкою і наслідками: «Я попереджала тебе, що бігати по проїжджій частині не можна. Це небезпечно. Якщо ти не можеш безпечно грати на вулиці, грайся вдома ».

Коли встановлені вами правила здаються дитині справедливими, і вона розуміє необхідність власної безпеки, то буде дотримуватися цих правил. Вона стане слухатися вас не для того, щоб догодити вам, а тому що почне вважати ваші правила її власними.

Внутрішній голос

Для безпеки дитини потрібно щось більше, ніж просте дотримання правил. Дитина повинна довіряти власним інстинктам щодо того, що небезпечно, а що – ні. З вашою допомогою їй необхідно розвивати свій внутрішній голос, який буде попереджати її про можливу небезпеку. Цей голос утримає дитину від того, щоб сідати в машину до незнайомця, гуляти в безлюдних місцях тощо. Тому навчіть дитину довіряти власним інстинктам. Кожного разу, чуючи цей внутрішній голос, вона повинна дослухатися до нього.

Репетиція безпеки

Ще один спосіб допомогти розвинути дитині інстинкт самозбереження – репетирувати з нею ситуації, пов’язані з безпекою. Зробіть це в ігровій формі. Поєднуйте прості проблеми з більш складними:

1. Як би ти вчинив, якби незнайомець прийшов за тобою в дитячий садочок і запропонував відвести додому?

2. Що б ти зробив, якби твій м’яч викотився на дорогу?

3. Що б ти зробив, якби загубився в супермаркеті і не зміг мене знайти?

4. Що б ти зробив, побачивши, як інша дитина впала з дерева?

5. Як би ти вчинив, якби твій друг сів на край гірки і відмовився спускатися?

6. Що б ти зробив, розбивши стакан?

7. Як би ти вчинив, якби приятель запропонував тобі зробити щось небезпечне?

Якщо дитина спантеличена вашими питаннями, запропонуйте їй кілька варіантів відповідей.

Дитина може дати зовсім несподівані відповіді, наприклад: «Я почекаю, поки м’яч сам повернеться до мене»; «Я запропоную товаришу цукерку, щоб він спустився з гірки» тощо.

Не смійтеся над такими відповідями дитини. Вона каже цілком серйозно, а її відповіді відповідають її віку. Замість цього похваліть її за кмітливість, запропонуйте кращі рішення, а наступного разу поставте ті ж запитання.